Насправді, драстична тема т. зв. “ґендеру” є далеко не домінуючою проблемою в країні, на теренах якої триває невидима IV Світова війна. Ще трохи — і територія України мала б бути успішно зачищеною від тих “живучих” автохтонів, яких не доконали попередні війни (включно з ІІІ “холодною”), голодомори, геноциди, етноциди і деоциди. “Ґендер” — це лише складова спецоперації із знищення залишків Моралі і Традиції серед недобитого місцевого населення…
Ґендер і четверта світова
Відомо, що українці уже практично програли все — вони втратили заощадження, промисловість, освіту, науку, культуру, а людські втрати сягають до півмільйона осіб щороку. Без жодного пострілу т. зв. “владою” були віддані ворогам ядерна зброя, флот, копалини, технології і багато іншого, на черзі — земля і воля. Для остаточної перемоги “демонократам” залишилось лише здобути душі людей — тут і застосовується т. зв. “психоінформаційна, ідеологічна, нейролінгвістична та інші типи небойової зброї”, які нав’язують безлад і хаос в душах людей, провокують їх на нелогічні чи неприродні дії тощо. Серед таких явищ як зомбування людей за допомогою телевізійних передач і антимузики, пропаганди іншорасової моралі та насильства, виховання терпимості до збоченців і сатанізму — гідне місце займає і породження латентної гомосексуальної патології, а саме “ґендер”.
Можна лише здогадуватись, яка непроста доля чекала виродків, збоченців і паразитів (сьогоднішніх господарів життя) у здоровому докласовому суспільстві, нп. тої ж Трипільської культури. Їх або виштовхували з громади, прирікаючи на голодну смерть, або (в кращому випадку) приносили в жертву богам, знаходячи непотребу хоч якесь практичне застосування. Так чи інакше, але лукавий на спав, і тому з розвитком т. зв. “цивілізації”, нарівні з демонськими винаходами — гроші, вогнепальна зброя, работоргівля — своє гідне місце посіли і перші прояви “ґендеру”. Все почалось десь у VII cт. до н.е.: з одного боку — діяльність напівміфічної поетки Сафо та її подружок з острова Лесбос, з іншого — агресивний військовий маскулінофобський осередок на берегах Меотиди, власне, сарматських амазонок-косачок, які використовували полонених чоловіків виключно для спарювання та рабської праці.
Вже набагато пізніше, світовий феміністичний рух отримав своє ідеологічне наповненняі завдяки діяльності відомих комунячок Клари Цеткін і Рози Люксембург, маючи на меті розвалити усі існуючі моральні і політичні системи для перемоги “комунізму” у всьому світі. З часом таке явище переросло у глобальну мережу громадських організацій “з широким спектром, тут знаходимо все, — читаємо в журнал ”Ї”, — від радикального фемінізму, який виступає за фізичне знищення чоловіків (як тут не згадати Валері Соланас і її маніфест за знищення чоловіків), через поміркований фемінізм до жіночих організацій, пов’язаних з Церквою”. Далі у дописі зазначається, що усі ці організації практично не контактують між собою і переважно ведуть боротьбу за ґранти (“Ї”, 2000), такий собі начебто “безплатний сир… Але чи так воно?..
Причини та наслідки
Саме наукове поняття “ґендер” з’явилось у соціології десь у 80-х роках ХХ ст. і є визначенням “соціальної статі людини на відміну від її біологічної статі (?), або ж соціально-рольовий статус, який визначає соціальні можливості кожної статі” в усіх сферах діяльності. Якщо по-простому, то, для початку, хлопчик має право почати гратись в “дівчинку”, а дівчинка — в “хлопчика”, наслідки ми вже спостерігаємо в широкорекламованій “творчості” вєркі сєрдючкі чи шоу-балету “казакі”, змаганнях жінок-культуристок чи просто у роботі безформних тіток в помаранчевих куфайках, які кувалдами ремонтують трамвайні колії.
Ті ж “ґендерствуючі”, які просто “косять” під модну течію, пропагуючи “унісекс” і аборти, свободу вибору статі і легалізацію содомізму, а чи демонстративно стрижуться наголо — просто намагаються стати “ґрантоїдами”, хоч і не завжди в них це виходить. До цієї ж когорти можна віднести і “розкріпачених” дурепок, яких “ліберастичні цінності” рано чи пізно заводять чи то до дешевих турецьких борделів, чи до психлічниць для наркозалежних. Запитання — “А чи бажали б ви такої долі своїй дочці?” — залишаються без відповіді, адже Бог дуже часто залишає вищеописаних без продовження…
Усі ці дурні розмови про дискримінацію жінок мають на меті одне — розбурхати ще більше хаосу і в без того розбалансованому світі. Складається враження, що “сили князя темряви”, після вдалого проведення соціальних революцій, наслідком яких стали знищення меж між кастами (породами), десятки мільйонів людських жертв і закабалення у глобалістсько-лихварському рабстві сотень народів планети — тепер ще хочуть розіграти карту “ґендерної революції”, тобто розпалити війну між чоловіками і жінками. У якомусь польському фільмі (здається “Нові амазонки”) був показаний світ майбутнього без чоловіків, — рай для феміністок — але виявилось, що спланував його і керував ним чоловік-трансвестит (збоченець). Мабуть тут і криється суть диявольського плану — розвалити світ, накликавши на нього Божу кару — адже, згідно з “ґендерними” перспективами рівнозначне право на існування в ліберастично-глобалізованому пеклі матимуть аж п’ять статей, а саме: чоловіча, жіноча, гомосексуальна, бісексуальна і транссексуальна (в сучасних ЗМІ масово пропагуються переважно три останні)…
Ґендер і чоловіки…
Коли екзальтовані особи, з цигаркою в зубах, починають баритончиком говорити про “роль і місце жінки в суспільстві”, то їх стає безмежно шкода, адже стає зрозуміло, що нещасним не вдалось зреалізувати себе ані в сімейному житті, ані в коханні. І таких, “недолюблених”, мабуть з 95% від загальної кількості борчинь за “ґендерну рівноправність”. Якось не хочеться чоловікам “носити на руках” хамовитих тьоток в штанях з непомірними амбіціями і неприродніми вимогами…
Головний феміноарґумент, що у всьому винні “безхребетні та алкозалежні мужчини” до уваги не приймається, бо загальновідомо, що в Україні: “чоловік — голова, а жінка — шия, що нею крутить”. Адже традиції матріархату були на наших землях споконвіків дуже сильними і ще й досі кінцево не зжиті. Починаючи від пантеону стародавніх богів, значна частина якого були жінками (Дана — богиня вод, Лада — богиня родючості, Жива — богиня життя, Слава — богиня перемоги, Берегиня — богиня дому тощо), через вже згадуваних войовничих амазонок (з острахом оспіваних древніми греками), чи сварливих Одарок від яких чоловіки утікали на Січ — і до сучасних уже “династійних” (часом і професійних) матерів-одиначок, кожна з яких і “коня на скаку остановіт, в горящую ізбу зайдьот”… але тільки не для власного богомданого чоловіка…
Треба однак визнати, що внаслідок перманентних революцій, воєн, геноцидів, голодоморів, а тепер і масованих психоінформаційних диверсій та соціальної руїни, чоловічий архетип став дещо м’якшим від бажаного, а жіночий — значно огрубів. Але лише у союзі чоловічого та жіночого начала, з виконанням властивих їм природніх ролей, може народитись щось життєздатне і перспективне. Світ споконвіків тримається на принципі “єдності і боротьби протилежностей”: сонце і місяць, добро і зло, світле і темне, сухе і вологе, праве і ліве, “янь” та “інь”. У цьому контексті, функція чоловіка — пошук і опанування, а жінки — збереження і відтворення, три інші “ґендерні статі” в Божий план ніколи не входили.
Тому, як би не повернулось життя, не треба жінці ставати шахтарем, футболістом чи ковалем, як не варто і чоловікові бути балериною, модельєркою чи нянею в дитсадку. А усі ці фокуси з штучними заплідненнями і клонуванням, церковним благословінням содомітських “шлюбів” і створенням секс-андроїдів, змінами статі і “ґендерної демократії” ні до чого доброго, крім “дороги в пекло”, не приведуть…
© Юрій ПЕРЕТЯТКО, 2006