Істинну Божественну мудрість наші Пращури знали-відали за багато тисяч років до з’яви онтологічного примітивізму “сучасної науки” і не менш “змістовних версій” т. зв. “світових релігій” та похідних від них сект…
Один з найвідоміших аналітиків людських суспільств — Арнольд Тойнбі — у своїй фундаментальній праці “Дослідження історії” налічив лише двадцять одну цивілізацію умовно “післяпотопного” періоду: Єгипетську, Андську, Давньокитайську, Мінойську, Шумерську, Майянську, Юкатанську, Мексіканську, Хетську, Сірійську, Вавілонську, Іранську ісламську, Арабську, Далекосхідну (китайську), Далекосхідну (корейсько-японську), Індуїстську, Індську, Еллінську, Православно-візантійську, Православно-руську і Західну… Остаточно цей список було розширено до 36-ти учасників…
Радянська наука (у вигляді “української науки”), базована на німецьких теоріях XVІІІ ст. вперто втовкмачує і досі, що якісь “кочові іраномовні скіфи прийшли в степи Північного Причорномор’я в VІІ ст. до н.е.” на зміну кудись “зниклим кімерійцям”. Малось також на увазі, що нічого путнього на багатющих землях України до приходу “варварської дичі” (за М. Грушевським) ніколи не було: ні міст, ні писемності, ні культури, окрім кількох невеличких гендлярських іонійсько-карійських колоній, типу Ольвії, Тіри чи Херсонесу (яким уділено в підручниках значно більше місця, ніж усій нашій рідній багатотисячолітній “догрецькій” історії разом узятій).
“… На Куру, священному полі, зійшлися дві лави. Ой що ж це вчинили Пандави, а чи Каурави?..” Що примусило стати на смертоносну прю двоюрідні Орійські Роди у 3102 р. до н.е.? Зовнішня фабула епосу “МагаБгарата” повідомляє про конфлікт між нащадками синів царя Бгарати, начебто через банальну “принцесу”…
Вже майже півтори тисячі років різноманітні закомплексовані етнічні групи намагаються зробити зі Слав’ян якийсь собі третьосортний народ, який майже нічого не вніс у розвиток т.зв. “світової культури” і який завжди знаходиться десь на маргінесі подій. Про те, що Слав’яни є прямими нащадками трипільсько-скито-кельтської лінії говорити практично заборонено, це — академічне табу, адже тоді вкотре виявиться, що донедавні московсько-ляхо-германські імперські амбіції не що інше, як великий “пук”. Адже одне з головних правил ведення нечесної ідеологічно-інформаційної війни гласить — “хочеш когось закріпачити, заклади йому з дитинства комплекс меншвартості”. Тому і домінувала в українських і радянських школа “офіційна версія”, що “назва слав’ян походить від латинського слова “sclavе”, що означає раб” — досить популярною вона є і досі…
