У розквіті СРСР професія економіста вважалась хоч і потрібною, але нудною і непрестижною — отак сидиш і ВСЕ життя підраховуєш у стовбчик якісь цифри. Інша справа — космонавт, художник, конструктор чи хірург, на яких очікували в перспективі всенародна слава і заслужена винагорода. На уроках політекономії, ті хто не спав, грали в “морський бій” або почитували детективи, адже вважалось, що в “суспільстві майбутнього” гроші мали б відмерти, як “засіб експлуатації трудящих”…
Насправді, драстична тема т. зв. “ґендеру” є далеко не домінуючою проблемою в країні, на теренах якої триває невидима IV Світова війна. Ще трохи — і територія України мала б бути успішно зачищеною від тих “живучих” автохтонів, яких не доконали попередні війни (включно з ІІІ “холодною”), голодомори, геноциди, етноциди і деоциди. “Ґендер” — це лише складова спецоперації із знищення залишків Моралі і Традиції серед недобитого місцевого населення…
З англійської “лузер” — це просто невдаха. Таке новомодне словечко зі сленгу сучасних тінейджерів, мабуть якнайкраще пришпилюється до дуже багатьох представників т. зв. технічної та творчої інтелігенції випуску 70-80-х рр. ХХ ст. Їх попередники — “шестидесятники”, встигли якось проявити себе під час “відлиги”, а потім і у дисидентстві — їх наступники непогано чуються в сферах маркетингу, марчендайзингу, піару та шоу-бізнесу. Лише більшість з покоління, яке мимовільно потрапило поміж зубці шестірень т. зв. “часу перемін”— викинулись на маргінес історії, як кити на берег.
Всі добре знають, що життя — це смертельна хвороба, яка передається статевим шляхом і прожити його треба так, “чтоб нє било мучітєльно больно”, проте як зробити це, поєднавши приємне з корисним — не знає ніхто. Ніби достатній проміжок, щоб збагнути нонсенс виключно фізіологічно-матеріального існування, але чомусь завжди не знаходиться часу, бажання чи можливості, щоб осягнути бажану альтернативу. Поки підріс, поки оцінив обстановку, поки облаштував дім, посадив дерево і народив дитину, як ось вже і черга за мізерною пенсією та до уролога…
Коли представники адекватної частини світу зрозуміли, що сучасні “природовиснажуючі” технології приведуть планету до “запланованої” катастрофи набагато швидше, ніж це очікується навіть найзатятішими песимістами, вони почали звертатись до т. зв. “відновлювальних”. Краще пізно, ніж ніколи!… Запаси нафти практично вичерпані менш… як за 150 років, але можна вирощувати олійні (біопаливні) культури; масиви лісів вирубані практично на усій території Європи, але можна вирощувати… коноплю! І те, і друге прекрасно росте на території Україні — можливо саме тому за її благодатні землі (вірніше, за їх продаж) і ведеться сьогодні боротьба з боку “різнокольорових паразитів”…
