Кому потрібно, тому відомо: своїм корінням українська мова сягає таких тисячоліть, що, ймовірно, саме вона може по праву вважатися праматір’ю усіх т. зв. “індоєвропейських мов” разом узятих… Невже кілька неадекватів з паразитично-деконструктивного клану є такими “космічно могутніми джидаями”, щоб розчерком пера вбити цивілізаційне творіння сотень поколінь Пращурів українського народу?…
Українську мову законодавчо забороняли протягом 400 років більше сотні разів, як москвини, так і поляки з румунами разом… Але нещодавня відрижка найманих “законотворців”, підписана “сонцесяйним гарантом” при сприянні групи придворних паяців, була викликана навіть не стратегічною метою, а виключно їхньою політичною заангажованістю і міазмами постсовкової ментальності.
Їм, маленьким маргіналам з високою оплатою безглуздої діяльності, мабуть ніколи не вдасться зрозуміти, що штучний койне (суміш української, староболгарської, фінської, татарської, німецької та французької мов, зібраних в “літєратурний язик” талановитим арапом Пушкіним щойно на початку 19 ст.), тобто “язик расійскай імпєріі”, а згодом — і “савєцкава саюза”, який випадково отримав нераціональномасове поширення у зв’язку з активною загарбницькою політикою у досить історичнокороткий період часу, ніколи не зможе замінити ненависної їм Мови… як гілці не до снаги стати стовбуром, чи нозі — тулубом… при всій повазі до потужної творчості Достоєвського, Толстого, Чехова, Тургенєва тощо, і навіть Гоголя з Шевченком, писаної російською мовою, і до мільйонів людей, які нині користуються нею в побуті…
… Але до чого тут квазізакони нелегітимно-тимчасової псевдоадміністрації?.. До чого тут тодішні короткотермінові “голодування” (одна з найнепереконливіших форм протесту), адже справжнє подвижницьке неприйняття їжі за правилами триває не менше 40-ка днів і закінчується просвітленням (при умові, що людина справді вірить в те, що робить)?.. При чому тут клоуни з “псевдоопозиції”, які на початках пихато вилазили на спеку зі своїх дорожезних броньовиків, щоб сказати на камеру кілька слів перед негустим натовпом, а потім швидко повернутися у кондиціоновані приміщення власних ресторанів чи саун до своїх улюблених лобстерів, коньяку і “раднова язика”?..
Кому вигідна така ситуація — зрозуміло… тим, хто втілює в життя т. зв. “теорію керованого хаосу”… Поки ті кілька студентів та пенсіонерів несвідомо (навіть щиро) “відволікали” увагу на себе, під демонічним куполом ВРУ чи подібних інстанцій приймалися наступні закони з розкрадання бюджету, узурпації народних прав і особливо ретельно — з підготовки остаточного утвердження олігархічно-феодального ладу в Україні…
Стовпи цілісності українського суспільства — Віра, Історія, Мова — давно підточені чисельними паразитними угрупованнями до стану трухлявості, а останній плацдарм — Богом дана земля — незабаром виявиться предметом купівлі-продажу для іноземних власників віртуальних “зелених фантиків” — ось де проблема!
Українська ідея впевнено витіснена на маргінес, перейшовши на рівень інтернетівських форумів, соціальномережних груп і кулуарних “ток-шоу”. Хаотично-фанатична полеміка нагадує похід гелгочучої зграї гусей на танк (під образом якого мається на увазі чітко структурована, щедро фінансована, фахово скомпонована ідеологічно-хронологічна бойова машина ворога).
Відтак, проти рідкісної української книжки накладами 500-1000 прим. (в кращому разі) стоять стотисячні наклади табачниківських “підручників” і мегатони макулатури з ближнього зарубіжжя, проти радикальних карикатур у “фейсбуці” і псевдопатріотичних передач на “національному” каналі Бенкендорфа- Арфуша в 3-ій годині ночі — сучасні художні фільми і потужні медіа-ресурси з “того боку”, про ситуацію в т.зв. “шоу-бізнесі” годі і говорити… Причини цього глибинні і непрості, а суть їхня — в самонеповазі більшої частини українців самих до себе… Адже це вони за пакет гречки добровільно “голосують” за своїх майбутніх феодалів, це вони збирають повні зали розмаїтим “кварталам”, “кролікам” та “вєркам”, це вони не хочуть купувати українських книжок та газет, це вони “мовчать собі, витріщивши очі! Як ягнята: “Нехай, — кажуть, — може так і треба?”…
Загальновідомо, що кожен народ заслуговує тієї “влади”, яку він має… адже це саме він (народ) чомусь її (т. зв. “владу”) постійно обирає протягом останніх 20 (!) років, а потім по кілька років бідкається і пускає бульбашки…
А закинути щось типу “закону про мови” в електоральний казан, щоб той трохи покипів перед “коритними перегонами”, а потім “в мутній воді половити рибку” — чом би й ні?.. Невеличка кількість щирих та наївних трішки покалатала пластиковими пляшками, помахала прапорцями, подмухала в дудки … і що? Наче після того шаманізму з’являться сучасні популярні українські фільми, книжки чи пісні? Та ні! Зате кілька квазіполітиків присмокчуться до корита “наступного скликання” і все залишиться, як і було (з мінімальною зміною декорацій)… А справжні ляльководи — під хаотичну штовханину і безглузді звуки — приберуть до рук те, що ще залишилося… Мовна ж проблема розмокчеться до наступної циркової вистави… А системна помилка так і залишиться незліквідованою…
… Коли вкотре потрапляєш на рекламний ролик “Я хочу говорити українською мовою”, стає і сумно, і смішно — так розмовляй нею, хто забороняє… Проблема ж не в “потенційному розколі України”, а в нестабілізованій ментальності її населення, розхитуваній не одне століття… А в першу чергу у підозрілій здатності українців вибирати собі у владу розмаїтий “шмельц”…
25.05.1918 року один з керівників УНР Володимир Винниченко таким чином охарактеризував тодішню “владу”: … А всередині те ж саме. Паршиві шанолюбці, національне сміття, паразити й злодії продають на всі боки: хто більше дасть. Нащадки прадідів поганих повторюють погані діла дідів-поганців. І розшарпаний, зацькований народ, знову безпомічний, жде, якому панові його оддадуть. Вигідніше буде можновладцеві німцеві оддать, Москві,— оддасть. Вигідніше собі лишити,— лишить. Ні, ні української історії, ні українських газет читати без брому, валеріянки, або без доброї дози філософського застереження не можна…”. Минуло 94 роки… А може це карма?..
липень, 2012
© Юрій ПЕРЕТЯТКО