Всі добре знають, що життя — це смертельна хвороба, яка передається статевим шляхом і прожити його треба так, “чтоб нє било мучітєльно больно”, проте як зробити це, поєднавши приємне з корисним — не знає ніхто. Ніби достатній проміжок, щоб збагнути нонсенс виключно фізіологічно-матеріального існування, але чомусь завжди не знаходиться часу, бажання чи можливості, щоб осягнути бажану альтернативу. Поки підріс, поки оцінив обстановку, поки облаштував дім, посадив дерево і народив дитину, як ось вже і черга за мізерною пенсією та до уролога…
Оманливі вогні
А що бачить підліток, який щойно виходить у “самостійне плавання”? З одного боку праведне життя — важка праця на шматок хліба, суцільні самообмеження, подвижницькі і неоплачувані зусилля старших, часто — безглузда смерть за інтереси якогось високопоставленого дурня, а з другого боку — невпинні веселощі, оргія гріха і легкі гроші (щоденно активно пропаговані у фільмах, серіалах, передачах про повій, політиків, ігрових, шоу-зірок та інших), фейерверки подій, яскраві переживання — треба для початку лиш трохи піддатись компромісу чи поступитись принципами… Далеко не кожній молодій людині властивий безпомилковий і рішучий вибір, адже юна натура прагне матеріальної комфортності вже і зараз, аніж духовної — колись у невідомості. Не кажучи вже про відсутність розуміння, що безкоштовним буває лише сир в мишоловці…
Тактика “богоборця” полягає в наданні переваги матеріального над духовним і негативного над позитивним, а найголовніше — у знищенні моральних імперативів, як головних орієнтирів. Підміна пріоритетів — одне з найголовніших завдань великого спокусника, а відтак — гординя замість скромності, скнарість замість щедрості, розпуста замість цнотливості, заздрість замість доброзичливості, злість замість доброти, лінивство замість працелюбності. Як пишуть автори тестів: “якщо ви помітили в собі більше трьох ознак — у вас серйозні проблеми”…
У виборі шляху до Спасіння на заваді густо постають лабіринти псевдоцінностей, дороги в нікуди і цілий набір “капканів від лукавого”. До означених в “Посланні до Галатів” пасток (“… розпуста, нечистота, розгнузданість, ідолослужба, чари, ворогування, свари, заздрість, гнів, суперечки, незгоди, єресі, зависті, пияцтво, гульня…), можна додати ще цілу низку постєвангелічних, модерних і відносно новостворених, як от: ритуальні самогубства, аборти, фемінізм, содомізм, більшовизм, лібералізм, масонство, лихварство, віртуальна реальність, азартні ігри і ще тисячі інших…
Туманні перспективи
… Отак одні все своє земне буття лише прагнуть щохвилинно жувати їжу чи затуманювати розум, інші вдосконалюються виключно у точних науках чи важкій атлетиці, треті маргінально риються з ранку до ночі у сміттєбаках, ще котрісь тупо охороняють нікому непотрібний “пост №Х”, хтось надає перевагу незвіданим вимірам, хтось — вирощуванню кактусів, а основна маса без особливих роздумів безпросвітньо гарує на коротенькому відрізку “робити-їсти-спати”. Непорядні перекупка, міліціонер чи викладач спокійно йдуть до церкви, кладуть на піднос гроші, запалюють свічки і б’ють поклони, але вже через кілька годин знов обважують на базарі, присвоюють держштраф чи беруть хабаря за неіснуючі знання. Великі грішники, як от корумповані політики чи професійні фарисеї без закидів сумління продають душі, обкрадають народи, перекручують закони, влаштовують війни і революції, а найприбутковішими галузями існування такого “Вавілону” і досі залишаються зброє-, нарко-, алко-, тіло- і душоторгівля…
Сатана сприяє організації суспільних процесів так, щоб пересічна людина практично не могла залишатись на самоті з рефлексіями на тему змісту життя чи суті подій, не могла оцінити їх поглядом стороннього, адже такий індивід — поганий раб для неправедної влади чи люцифера. Тому різними способами і мотиваціями люди колективно примушуються до постійної гонитви за якимись сумнівними благами, спокусами, ідеями, задоволеннями і таке інше. Як колесо, в якому біжать невтомні білочки, можна пристосувати до виробництва струму, так, мабуть, і хаотична круговерть існування більшості людей спричиняє живлення безплотних істот паралельного виміру…
Бо базовими джерелами енергії є спонука простих людей до гріха, адже демони присмоктуються до грішника, як голодні собаки до кістки з м’ясом. Існує припущення, що безтілесні духи можуть діяти в матеріальному світі лише способом підселення в фізичну оболонку жертви, отримуючи задоволення від обману, убивства, сп’яніння, азарту, сексу, садизму і тому подібного. Використавши тіло до межі можливого, демон безжалісно відкидає його на узбіччя і переселяється в наступне. Гріх — це добровільний переступ божественних (космічних) законів, тому для інфернальних породжень — якнайкраще поживне середовище.
Голови дракона
Найстрашніший удар для демона — людина, яка щиро кається і відвертається від гріха, бо тоді “інфернальне створіння з лівого плеча” навіки втрачає свою силу, зникає в темряві і назавжди позбавляється права на спокусу наступних. Але Відична Мудрість переважно знищена або дискредитована, т.зв. “світові релігії” політизовані, корумповані і розпорошені на секти, а глобальна ентропія вже на підході. Власне, такий стан речей прогнозували брахмани ще тисячі років тому, описуючи період Калі Юги: “… чеснота геть занепадає, у людських взаєминах переважає брехня, злість і жадібність, життя людей стає коротким, повним зла і гріхів: вони взаємовинищуються у війнах, царі грабують народ, праведники бідують, а злочинці процвітають, жінки віддаються розпусті — Віди у повній зневазі.”
Власне іі передбачав і християнський апостол Іоан ще на початках нашої ери, відчуваючи прихід у світ “батька усієї нечисті”, “апокаліптичного звіра”, дракона, сім голів якого — сім головних пасток лукавого: корумповано-глобалізована влада, кримінально-заангажований бізнес, сатанинсько-тоталітарна ідеологія, окультно-язичницькі культи, психологічно-технологічний тероризм, індустрія забуття, індустрія розпусти…
Отак і живемо…
© Юрій ПЕРЕТЯТКО, 2005