О, дорога, що веде униз крізь страшний і нескінчений ліс —
Єдина стежка між минулим і майбутнім
По коліна у багнюці шлях, навколо темно, сльози на очах —
Страшні почвари хочуть вкрасти душу.
О-о-о, дайте трохи світла!
Та я вірю, що настане день, коли шлях виведе за обрій снів,
Відкриє небо справжню батьківщину!
О, коли вже вийдемо відсіль? О, коли закінчиться цей біль?
О, Боже, Боже дай ще трохи сили!
О-о-о, дайте трохи світла!
(лауреат “Червона рута-2003” (регіональний відбір)
© Юрій ПЕРЕТЯТКО