У цій долині немає місця для живих,
Під небом чорним клубочиться отруйний дим,
Тіла безмовні давно вже мохом поросли —
Не пам’ятаю, чи був колись я молодим?..
У цій долині панує споконвік Упир!..
Упир цей — Страх, породжений не знати ким…
Між черепами вітрець сумний мотив спіймав
Та він не знає: чи був колись я молодим?..
Нещасні діти, заблукані в долині снів;
Не знають бідні — ніхто не вийде звідси живим!
Єдиний Боже, о, пощади нас, пощади!..
Якби ж то знати, чи був колись я молодим!..
© Юрій ПЕРЕТЯТКО